Называя Тебя холодным,
Поминают безбожно всуе,
В закоулках души бесплодной -
Жажда смертного поцелуя.
Ты душе предлагаешь вечность,
Без изъянов и темных пятен,
Но она, суетясь беспечно,
Ищет собственные понятия.
Мир спасая, ты отдал Сына,
Искупив от грехов и страха.
Не остывшая гильотина
И смирительная рубаха
Ждут посланников неба. Что же,
Жертва миру Твоя напрасна?
Но Любовью ты просто б не был,
Если б в мир сей вмешался властно.
При наличьи свободной воли,
Мы не жаждем объятий света....
Погрузившись во тьму до боли,
Стонет плачущая планета.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Светлана, я заинтересовалась вами, когда читала коментарии на форуме, зашла на вашу страничку на Сказочниках, потом пыталась найти Корней, но не нашла,а потом по названию стиха выяснила, что вы Бабак. Мне очень нравится ваше творчество, я уже знаю три ваших имени. Хотелось бы познакомиться поближе. Если пожелаете пишите. мне будет интересно пообщаться с вами и узнать ваше мнение о моих стихах.
Всего вам божьего!
Всего
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.